окіп
Окіп, око́пу
м.
1) Окопъ, валъ со рвомъ. Окіп (круг току) розвалила на десять локіт. Драг. 58. На долині при окопі дівчина гуляє. Чуб. V.
2) жидівський окіп. Еврейское кладбище. Житом. у.
Словник української мови ГрінченкаОкіп, око́пу
м.
1) Окопъ, валъ со рвомъ. Окіп (круг току) розвалила на десять локіт. Драг. 58. На долині при окопі дівчина гуляє. Чуб. V.
2) жидівський окіп. Еврейское кладбище. Житом. у.
Словник української мови Грінченка