окільце

Окільце, -ця

с.

1) ум. отъ около.

2) Кольцо. Ми ж були коровайнички, ми вміли коровай пекти: около — окільцями, в середині — червінцями. Чуб. IV. 231.

Значення в інших словниках

1. окільце — -я, с., діал. 1》 Зменш. від около. 2》 Кільце.  Великий тлумачний словник сучасної мови