омивати

Омива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. омити, -мию, -єш, гл. = обмивати, обмити.

Значення в інших словниках

1. омивати — омива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. омивати — -аю, -аєш, недок., омити, омию, омиєш, док., перех. 1》 книжн. Те саме, що обмивати 1). 2》 Змочувати, зрошувати поверхню чого-небудь. 3》 тільки недок. Змочуючи своїми хвилями, текти навколо чого-небудь. || Оточувати своїми водами (про океани, моря, річки і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. омивати — ОМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОМИ́ТИ, оми́ю, оми́єш, док. 1. кого, що. Те саме, що обмива́ти 1. А сніжок на вітрі дужому їхні рани омива! (А. Малишко); Омию На княжому дебелім тілі Засохлу кров його... (Т. Шевченко). 2. що.  Словник української мови у 20 томах
4. омивати — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. омивати — ОМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОМИ́ТИ, оми́ю, оми́єш, док., перех. 1. книжн. Те саме, що обмива́ти 1. А сніжок на вітрі дужому їхні рани омива! (Мал., Звенигора, 1959, 109); Омию На княжому дебелім тілі Засохлу кров його… (Шевч., II, 1953, 337).  Словник української мови в 11 томах