онучатко
Онуча, -чати
с. Внучекъ. Золотого Тамерлана онучата голі. Шевч. ум. онучатко. Г. Барв. 125.
---------------
Онуча, -чі
ж.
1) Онуча, портянка. Чуб. VII. 419. Хвалилися гайдамаки під Умань ідучи: будем драти, панове молодці, з китайки онучі. н. п.
2) Хлопокъ снѣгу. Сніг летить онучами. Вх. Лем. 444. ум. онучка, онучечка. Ми тут вам не надокучимо: онучечки пересушимо. Грин. III. 430.
Словник української мови Грінченка