оплутувати

Оплутувати, -тую, -єш

сов. в. оплутати, -таю, -єш, гл. = обплутувати, обплутати.

Значення в інших словниках

1. оплутувати — оплу́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оплутувати — Обвивати, обмотувати, оплітати, обсотувати, оповивати; (павутинням) засновувати, ІД. узалежнювати; (хитрощами) ІД. вводити в оману.  Словник синонімів Караванського
3. оплутувати — -ую, -уєш, недок., оплутати, -аю, -аєш, док., перех. Те саме, що обплутувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оплутувати — ОПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., кого, що. Те саме, що обплу́тувати. Довге павутиння “баб'ячого літа” оплутує волосся, обличчя, всю одежу (Ю. Смолич); – Не жрицею, рабинею я почувала себе з того часу.  Словник української мови у 20 томах
5. оплутувати — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. оплутувати — ОПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. Те саме, що обплу́тувати. Довге павутиння "баб’ячого літа" оплутує волосся, обличчя, всю одежу (Смолич, Після війни, 1947, 96); — Не жрицею, рабинею я почувала себе з того часу.  Словник української мови в 11 томах