оснувати

Осно́вувати, -вую, -єш

сов. в. оснувати, -ную, -єш, гл. Основывать, основать, дѣлать, сдѣлать основу. Рудч. Ск. I. 179. II. 44. Що журавель намне, а чапля намиче, а сорока оснує, а ворона витче. Чуб. III. 172.

Значення в інших словниках

1. оснувати — оснува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оснувати — див. основувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оснувати — ОСНУВА́ТИ див. осно́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. оснувати — ЗАСНО́ВУВАТИ (будуючи щось, поселяючись десь, класти початок існуванню чого-небудь), ЗАКЛАДА́ТИ, ФУНДУВА́ТИ, ПОЧИНА́ТИ рідше, ОСНО́ВУВАТИ заст., ОСА́ДЖУВАТИ перев. док., заст. — Док.: заснува́ти, закла́сти, поча́ти, оснува́ти, осади́ти.  Словник синонімів української мови
5. оснувати — ОСНУВА́ТИ див. осно́вувати.  Словник української мови в 11 томах