гл. Осіять. Як увійшла в хату, так і осіяла. Рудч. Ск. II. 48.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
осіяти —
осія́ти дієслово доконаного виду осяяти; освітити
Орфографічний словник української мови
осіяти —
-яю, -яєш, док. 1》 перех., уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. 2》 неперех., заст. Засяяти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
осіяти —
ОСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., кого, що. Те саме, що обсі́яти 2, 3. Жовте листя старого осіяло (Панас Мирний). ОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. кого, що, уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Т.
Словник української мови у 20 томах
осіяти —
I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил.
Словник синонімів української мови
осіяти —
ОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. перех., уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Шевч., II, 1963, 362); Поки сонце осіяло бір, вогонь вже лютував, мов дикий звір (Л. Укр., І, 1951, 282); *Образно.
Словник української мови в 11 томах