осіяти

ОСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., кого, що.

Те саме, що обсі́яти 2, 3.

Жовте листя старого осіяло (Панас Мирний).

ОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.

1. кого, що, уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти.

Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Т. Шевченко);

Поки сонце осіяло бір, вогонь вже лютував, мов дикий звір (Леся Українка);

* Образно. Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались... (П. Куліш).

2. заст. Засяяти.

Глянув [місяць] червоним лицем у долину. Долина осіяла, туман забілів у ній, як сніг (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. осіяти — осія́ти дієслово доконаного виду осяяти; освітити  Орфографічний словник української мови
2. осіяти — -яю, -яєш, док. 1》 перех., уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. 2》 неперех., заст. Засяяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осіяти — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. осіяти — ОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. перех., уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Шевч., II, 1963, 362); Поки сонце осіяло бір, вогонь вже лютував, мов дикий звір (Л. Укр., І, 1951, 282); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. осіяти — Осія́ти, -я́ю, -єш гл. Осіять. Як увійшла в хату, так і осіяла. Рудч. Ск. II. 48.  Словник української мови Грінченка