1. Словник української мови у 20 томах

осіяти

ОСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., кого, що.

Те саме, що обсі́яти 2, 3.

Жовте листя старого осіяло (Панас Мирний).

ОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.

1. кого, що, уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти.

Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Т. Шевченко);

Поки сонце осіяло бір, вогонь вже лютував, мов дикий звір (Леся Українка);

* Образно. Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались... (П. Куліш).

2. заст. Засяяти.

Глянув [місяць] червоним лицем у долину. Долина осіяла, туман забілів у ній, як сніг (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осіяти — осія́ти дієслово доконаного виду осяяти; освітити Орфографічний словник української мови
  2. осіяти — -яю, -яєш, док. 1》 перех., уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. 2》 неперех., заст. Засяяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осіяти — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  4. осіяти — ОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. перех., уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Шевч., II, 1963, 362); Поки сонце осіяло бір, вогонь вже лютував, мов дикий звір (Л. Укр., І, 1951, 282); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  5. осіяти — Осія́ти, -я́ю, -єш гл. Осіять. Як увійшла в хату, так і осіяла. Рудч. Ск. II. 48. Словник української мови Грінченка