от
ОТ, част.
1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом); ось.
Тут і село якраз .. От мурована церква з високою дзвіницею (Марко Вовчок);
[Вігіл:] Що тут таке? [Римлянка (показує на обох відпущеників):] От сії два побились (Леся Українка);
– От я цьому чоловікові, – Бульба показав на Янкеля, – обіцяв дванадцять тисяч червінців. Я дам ще дванадцять (О. Довженко);
// Уживається при вказуванні на предмет, який кому-небудь передають або пропонують.
– От вам загадка новенька, – Нашептала Муза-ненька (Л. Глібов).
2. вказ. Уживається в описах, розповідях при вказуванні на який-небудь факт, подію, явище і т. ін., на послідовність їх протікання в часі тощо (часто з повторенням).
От одного разу весною позичив дід коней та й поїхав орати власну ниву (із журн.);
Сон налягає .. Вівці тануть перед очима... От вже з овець стали ягнята, а от нічого нема (М. Коцюбинський);
От уже на закруті коні... От уже, може, яких п'ятдесят .. кроків до бері [берега] (Г. Хоткевич);
От поплавець край темних трав густих Ліг – затремтів – підвівся – знов приліг (М. Рильський);
// Уживається перед логічно наголошуваними словами для підсилення, виділення їх.
[Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, Собі ж хоч би на хліб... (Леся Українка);
– От ти мені стільки раз докоряв, що я до куркулів жалість мав, а Гнат, той мене просто підкуркульником і досі хрестить... А воно зовсім не так (Григорій Тютюнник);
// Уживається при виділенні як типового окремого предмета, факту, події, явища або особи у знач. наприклад.
[Юда:] Що є товар? Як хто що зайве має, той може те продати. От я мав учителя, – як він зробився зайвим, то я його продав (Леся Українка);
// У поєднанні з порівняльними спол. уживається при порівняннях, зіставленнях.
Уже зробилась [мати] мала зовсім, от як жовтенький грибочок, а пережила чумака (Марко Вовчок);
– Філоксера – це така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві.., тільки ще менша (М. Коцюбинський);
Не вернуться ті часи, коли то Марусяк вимощував тарницю, як перину .. А тепер от мов на голім дереві сиділа (Г. Хоткевич).
3. підсил. Уживається при займенниках і займенникових прислівниках для підсилення їх змісту або для зосередження уваги на дальшому повідомленні.
– Андрійку! – каже тоді Василь, – а що ти невеселий? – Бивсь, от що! (Марко Вовчок);
Ти от за що ненавидиш мене: що ти мені не зброєю сподобавсь, а тільки арфою (Леся Українка);
От через те ми й повинні признати, що в атомнім русі .. Є й третя причина, Що в нас породжує вибір свободний (М. Зеров, пер. з тв. Лукреція);
– От до чого довела горілка... От яку наругу вчинив нам ворог! Отак понапиватися, га? (О. Довженко);
– От уже кого спроста не розкусиш, так це Левка (М. Стельмах).
4. вказ. Уживається при уточненні, конкретизації різних обставин дії.
Гадюка кинулась та й укусила, – От так, як бач, Безвинного занапастила (Л. Глібов);
От знову ридання оті навіснії У грудях мені закипають (Леся Українка);
І вона чекала. Все чекала, що щасливий випадок зведе ж її нарешті з яким-небудь отаманом опришків .. – і от тоді віділлються Юрішкові усі криваві сльози і муки (Г. Хоткевич);
– Роботи в нас хоч одбавляй. Маємо от поки! – черкнув [Дриґожила] пальцем по горлу (Г. Коцюба);
Пильно глянула Марина на нього. От чисто, як тоді уві сні (А. Головко);
– От де зустрілися, Панасе, – сказав Іван (Ю. Яновський);
// Уживається при вираженні раптовості, несподіваності якої-небудь дії у знач. раптом, несподівано.
Веселенько їхати веселеньким ранком до гаю .. Коли от ярок попід самим гаєм, і тільки що у ярок, кінь як шарахне убік (Марко Вовчок);
// Уживається при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване у знач. нарешті.
От уже й виноградник за кілька ступенів (М. Коцюбинський);
По хвилях блакитних пливе човен прудко. От і берег видко! прибули ми хутко (Леся Українка).
5. вказ. Уживається при завершенні думки та підведенні підсумку до сказаного.
Упирі та василіски, Змії, страхи, ящурки, Всі дива страшної казки – От співцеві сни палкі (Леся Українка);
– Це яблуко .. Дивись, яка краса, яка благородна форма .. Це цілий світ. От. А ти зруйнував цей світ, зіпсував його (О. Довженко);
// у сполуч. зі сл. так. Уживається при висловленні категоричного висновку про що-небудь.
[Хуса:] Так от: доволі теревені править, іди, передягнись, – бо гості будуть (Леся Українка);
– Так от: кожному з вас забороняю сідати на коней до самого Будапешта, до його взяття (О. Гончар).
6. вказ. Уживається при вказуванні на яку-небудь суперечливу ситуацію, при протиставленні.
[Палажка:] Так – доброї душі дівчина, а от з пантелику збилася та й гине (Панас Мирний);
От їй уже тридцять перший рік пішов, а чи багато дало їй те життя? (М. Коцюбинський);
– Тетеря – хлопець бойовий .. Наче такий, що й дисципліни не попустить, а от не клеїться. Відстають із сівбою (Григорій Тютюнник);
Це була заздрість до самого факту, що вони от можуть їсти, а він уже їсти не може... (І. Багряний).
7. підсил. Уживається з дієсловами наказового способу при висловленні спонукання, заохочення до чого-небудь, для пом'якшення наказу, щоб привернути увагу співрозмовника і т. ін.
[Надежда Петрівна:] От візьміть лишень ваші причандалля, та, може, якого етюда намалюєте, а я вам почитаю (Леся Українка);
От уявімо, що частки начальні тієї істоти В кількості якось обмеженій бродять по всесвіту всюди (М. Зеров);
– Так от розкажи, Черниш, гвардії капітанові, – говорив Іван Антонович .. – Все розкажи (О. Гончар);
// Уживається з дієсловами умовного способу при висловленні якого-небудь бажання.
– А де це наша Ганна Йосипівна .. От би тепер разом посидіти (Панас Мирний);
От, злізти б тут, побігать по широкому полю або полежать в траві (М. Коцюбинський);
// Уживається при висловленні перестороги, погрози, докору, попередження і т. ін.
– От накадила! Як чорт дорогою... Хоч би віник помочила, проклята!.. (Панас Мирний);
[Аецій Панса:] От бачиш, сину, до яких думок призводити твоя упертість мусить (Леся Українка);
От, панове, кажу наперед: хто в поході нап'ється – без усякого суду, як собаку, за шияку (О. Довженко);
// Уживається при висловленні якої-небудь обіцянки, якогось передбачення і т. ін.
– От побачиш, коли куплю тобі нові черевики, як городській пані (М. Стельмах);
– Бути цього не може!.. – От побачите! Не знаєте ви наших людей (О. Довженко).
8. підсил. Уживається у вигукових реченнях для підсилення їх емоційної забарвленості (при висловленні захоплення, подиву, іронії, невдоволення і т. ін.).
– От панич! От добра людина! Тільки й побалакаєш, коли він дома, – .. мовила Мар'я (Панас Мирний);
– От лихо: ані сардин, ані ікри не знайшли! – бідкався Шевченко (З. Тулуб);
– Не журись, Василинко, дістану тобі книги. – От спасибі, – зраділа дівчинка (М. Стельмах).
9. Уживається в значенні вставного слова.
Грицько був парубок високий, чорнявий, кароокий, – парубок, як орел. От, стали чумакувати... (Марко Вовчок);
– Коли веселлє [весілля]?.. – От, аби заповіді вийшли (Леся Українка).
10. Уживається в значенні результативного сполучника.
[Амфіон:] А тут [до мурування] потрібна сила героїчна, от і судилось будувать нам трьом (Леся Українка);
Треба, щоб хтось, хоч для порядку, був старшим, от і став ним .. Левко (М. Стельмах).
○ (1) Аж от – те саме, що Аж ось (див. ось).
Аж от поїзд рушає далі (О. Довженко);
(2) А от – те саме, що А ось (див. ось);
(3) А от і – те саме, що А ось і (див. ось);
(4) І от – те саме, що І ось (див. ось).
Як об йому [про нього] замолоду піклувались... і от все те марно пішло (Панас Мирний);
– Ну, давай навкулачки, – сказав Тарас .. І от батько з сином замість привіту після довгої розлуки почали молотити один одного (О. Довженко);
І от ми зустрілись... “Оксано!”, “Андрію!” (В. Сосюра);
Ну от див. ну¹;
(5) Ну [,] от ще, виг. – служить для вираження рішучої відмови, підкреслення незгоди, заперечення, осуду яких-небудь дій.
– Принеси води. – Ну от ще! Нехай дівчата носять;
(6) От і – те саме, що Ось і (див. ось).
Мати казала йому: не ходи, синку, надвір – Морозенко лютує! – а він не послухав, пішов. От і вкусив його Морозенко за пальчик (Панас Мирний);
(7) От тобі́ й (і) – уживається для вираження захоплення, здивування, невдоволення тощо.
От тобі й наука: не ходи надвір без бука (прислів'я);
– От тобі й воля! – сказав Джеря. – От тобі й вернувся до господи! (І. Нечуй-Левицький).
◇ На тобі́!; Ось (от) тобі́ [й] на! див. ти;
Он (от, ось) воно́ що! див. воно́;
Отака́ (от така́) лови́сь! <�Оттака́ лови́ся!> див. лови́тися;
От і вся розмо́ва див. розмо́ва;
(8) От ма́єш (д) див. ма́ти²; Ото́ (оце́, от і т. ін.) ще див. ото́;
От (оце́) [так] шту́ка (штуко́вина)! див. шту́ка¹;
От (рідше ось) тобі́ [й] ма́єш див. ма́ти²;
(9) От так штуке́рія́ (д) див. шту́ка¹.
Значення в інших словниках
- от — от частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- от — част. 1》 вказ. Указує на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом); ось. || Указує на предмет, що його кому-небудь передають або пропонують. 2》 вказ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- от — он (от) воно́ що! Уживається для вираження сильного здивування з якого-небудь приводу або здогаду про щось. — Еге, так от воно що! Тут догадався дід, що чортяка та закохався у відьму (М. Фразеологічний словник української мови
- от — НАПРИ́КЛАД вставн. сл. (ужив. при переліку, уточненні, при поясненні слова в реченні: вводить у речення слова, що служать для ілюстрації, пояснення попереднього викладу), СКАЖІ́МО у знач. вставн. сл., ПРИМІ́РОМ розм.; ДЛЯ ПРИ́КЛАДУ (ужив. Словник синонімів української мови
- от — О́т, от-о́т, присл.; о́т де, о́т що, о́т як; от сті́льки. От тобі́ й на! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- от — ОТ, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом); ось. Тут і село якраз.. От мурована церква з високою дзвіницею (Вовчок, І, 1955, 95); [Вігіл:] Що тут таке?... Словник української мови в 11 томах
- от — Писаре́ць, -рця́ м. ум. от. писарь. Словник української мови Грінченка