от

ОТ, част.

1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом); ось.

Тут і село якраз .. От мурована церква з високою дзвіницею (Марко Вовчок);

[Вігіл:] Що тут таке? [Римлянка (показує на обох відпущеників):] От сії два побились (Леся Українка);

– От я цьому чоловікові, – Бульба показав на Янкеля, – обіцяв дванадцять тисяч червінців. Я дам ще дванадцять (О. Довженко);

// Уживається при вказуванні на предмет, який кому-небудь передають або пропонують.

– От вам загадка новенька, – Нашептала Муза-ненька (Л. Глібов).

2. вказ. Уживається в описах, розповідях при вказуванні на який-небудь факт, подію, явище і т. ін., на послідовність їх протікання в часі тощо (часто з повторенням).

От одного разу весною позичив дід коней та й поїхав орати власну ниву (із журн.);

Сон налягає .. Вівці тануть перед очима... От вже з овець стали ягнята, а от нічого нема (М. Коцюбинський);

От уже на закруті коні... От уже, може, яких п'ятдесят .. кроків до бері [берега] (Г. Хоткевич);

От поплавець край темних трав густих Ліг – затремтів – підвівся – знов приліг (М. Рильський);

// Уживається перед логічно наголошуваними словами для підсилення, виділення їх.

[Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, Собі ж хоч би на хліб... (Леся Українка);

– От ти мені стільки раз докоряв, що я до куркулів жалість мав, а Гнат, той мене просто підкуркульником і досі хрестить... А воно зовсім не так (Григорій Тютюнник);

// Уживається при виділенні як типового окремого предмета, факту, події, явища або особи у знач. наприклад.

[Юда:] Що є товар? Як хто що зайве має, той може те продати. От я мав учителя, – як він зробився зайвим, то я його продав (Леся Українка);

// У поєднанні з порівняльними спол. уживається при порівняннях, зіставленнях.

Уже зробилась [мати] мала зовсім, от як жовтенький грибочок, а пережила чумака (Марко Вовчок);

– Філоксера – це така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві.., тільки ще менша (М. Коцюбинський);

Не вернуться ті часи, коли то Марусяк вимощував тарницю, як перину .. А тепер от мов на голім дереві сиділа (Г. Хоткевич).

3. підсил. Уживається при займенниках і займенникових прислівниках для підсилення їх змісту або для зосередження уваги на дальшому повідомленні.

– Андрійку! – каже тоді Василь, – а що ти невеселий? – Бивсь, от що! (Марко Вовчок);

Ти от за що ненавидиш мене: що ти мені не зброєю сподобавсь, а тільки арфою (Леся Українка);

От через те ми й повинні признати, що в атомнім русі .. Є й третя причина, Що в нас породжує вибір свободний (М. Зеров, пер. з тв. Лукреція);

– От до чого довела горілка... От яку наругу вчинив нам ворог! Отак понапиватися, га? (О. Довженко);

– От уже кого спроста не розкусиш, так це Левка (М. Стельмах).

4. вказ. Уживається при уточненні, конкретизації різних обставин дії.

Гадюка кинулась та й укусила, – От так, як бач, Безвинного занапастила (Л. Глібов);

От знову ридання оті навіснії У грудях мені закипають (Леся Українка);

І вона чекала. Все чекала, що щасливий випадок зведе ж її нарешті з яким-небудь отаманом опришків .. – і от тоді віділлються Юрішкові усі криваві сльози і муки (Г. Хоткевич);

– Роботи в нас хоч одбавляй. Маємо от поки! – черкнув [Дриґожила] пальцем по горлу (Г. Коцюба);

Пильно глянула Марина на нього. От чисто, як тоді уві сні (А. Головко);

– От де зустрілися, Панасе, – сказав Іван (Ю. Яновський);

// Уживається при вираженні раптовості, несподіваності якої-небудь дії у знач. раптом, несподівано.

Веселенько їхати веселеньким ранком до гаю .. Коли от ярок попід самим гаєм, і тільки що у ярок, кінь як шарахне убік (Марко Вовчок);

// Уживається при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване у знач. нарешті.

От уже й виноградник за кілька ступенів (М. Коцюбинський);

По хвилях блакитних пливе човен прудко. От і берег видко! прибули ми хутко (Леся Українка).

5. вказ. Уживається при завершенні думки та підведенні підсумку до сказаного.

Упирі та василіски, Змії, страхи, ящурки, Всі дива страшної казки – От співцеві сни палкі (Леся Українка);

– Це яблуко .. Дивись, яка краса, яка благородна форма .. Це цілий світ. От. А ти зруйнував цей світ, зіпсував його (О. Довженко);

// у сполуч. зі сл. так. Уживається при висловленні категоричного висновку про що-небудь.

[Хуса:] Так от: доволі теревені править, іди, передягнись, – бо гості будуть (Леся Українка);

– Так от: кожному з вас забороняю сідати на коней до самого Будапешта, до його взяття (О. Гончар).

6. вказ. Уживається при вказуванні на яку-небудь суперечливу ситуацію, при протиставленні.

[Палажка:] Так – доброї душі дівчина, а от з пантелику збилася та й гине (Панас Мирний);

От їй уже тридцять перший рік пішов, а чи багато дало їй те життя? (М. Коцюбинський);

– Тетеря – хлопець бойовий .. Наче такий, що й дисципліни не попустить, а от не клеїться. Відстають із сівбою (Григорій Тютюнник);

Це була заздрість до самого факту, що вони от можуть їсти, а він уже їсти не може... (І. Багряний).

7. підсил. Уживається з дієсловами наказового способу при висловленні спонукання, заохочення до чого-небудь, для пом'якшення наказу, щоб привернути увагу співрозмовника і т. ін.

[Надежда Петрівна:] От візьміть лишень ваші причандалля, та, може, якого етюда намалюєте, а я вам почитаю (Леся Українка);

От уявімо, що частки начальні тієї істоти В кількості якось обмеженій бродять по всесвіту всюди (М. Зеров);

– Так от розкажи, Черниш, гвардії капітанові, – говорив Іван Антонович .. – Все розкажи (О. Гончар);

// Уживається з дієсловами умовного способу при висловленні якого-небудь бажання.

– А де це наша Ганна Йосипівна .. От би тепер разом посидіти (Панас Мирний);

От, злізти б тут, побігать по широкому полю або полежать в траві (М. Коцюбинський);

// Уживається при висловленні перестороги, погрози, докору, попередження і т. ін.

– От накадила! Як чорт дорогою... Хоч би віник помочила, проклята!.. (Панас Мирний);

[Аецій Панса:] От бачиш, сину, до яких думок призводити твоя упертість мусить (Леся Українка);

От, панове, кажу наперед: хто в поході нап'ється – без усякого суду, як собаку, за шияку (О. Довженко);

// Уживається при висловленні якої-небудь обіцянки, якогось передбачення і т. ін.

– От побачиш, коли куплю тобі нові черевики, як городській пані (М. Стельмах);

– Бути цього не може!.. – От побачите! Не знаєте ви наших людей (О. Довженко).

8. підсил. Уживається у вигукових реченнях для підсилення їх емоційної забарвленості (при висловленні захоплення, подиву, іронії, невдоволення і т. ін.).

– От панич! От добра людина! Тільки й побалакаєш, коли він дома, – .. мовила Мар'я (Панас Мирний);

– От лихо: ані сардин, ані ікри не знайшли! – бідкався Шевченко (З. Тулуб);

– Не журись, Василинко, дістану тобі книги. – От спасибі, – зраділа дівчинка (М. Стельмах).

9. Уживається в значенні вставного слова.

Грицько був парубок високий, чорнявий, кароокий, – парубок, як орел. От, стали чумакувати... (Марко Вовчок);

– Коли веселлє [весілля]?.. – От, аби заповіді вийшли (Леся Українка).

10. Уживається в значенні результативного сполучника.

[Амфіон:] А тут [до мурування] потрібна сила героїчна, от і судилось будувать нам трьом (Леся Українка);

Треба, щоб хтось, хоч для порядку, був старшим, от і став ним .. Левко (М. Стельмах).

○ (1) Аж от – те саме, що Аж ось (див. ось).

Аж от поїзд рушає далі (О. Довженко);

(2) А от – те саме, що А ось (див. ось);

(3) А от і – те саме, що А ось і (див. ось);

(4) І от – те саме, що І ось (див. ось).

Як об йому [про нього] замолоду піклувались... і от все те марно пішло (Панас Мирний);

– Ну, давай навкулачки, – сказав Тарас .. І от батько з сином замість привіту після довгої розлуки почали молотити один одного (О. Довженко);

І от ми зустрілись... “Оксано!”, “Андрію!” (В. Сосюра);

Ну от див. ну¹;

(5) Ну [,] от ще, виг. – служить для вираження рішучої відмови, підкреслення незгоди, заперечення, осуду яких-небудь дій.

– Принеси води. – Ну от ще! Нехай дівчата носять;

(6) От і – те саме, що Ось і (див. ось).

Мати казала йому: не ходи, синку, надвір – Морозенко лютує! – а він не послухав, пішов. От і вкусив його Морозенко за пальчик (Панас Мирний);

(7) От тобі́ й (і) – уживається для вираження захоплення, здивування, невдоволення тощо.

От тобі й наука: не ходи надвір без бука (прислів'я);

– От тобі й воля! – сказав Джеря. – От тобі й вернувся до господи! (І. Нечуй-Левицький).

◇ На тобі́!; Ось (от) тобі́ [й] на! див. ти;

Он (от, ось) воно́ що! див. воно́;

Отака́ (от така́) лови́сь! <�Оттака́ лови́ся!> див. лови́тися;

От і вся розмо́ва див. розмо́ва;

(8) От ма́єш (д) див. ма́ти²; Ото́ (оце́, от і т. ін.) ще див. ото́;

От (оце́) [так] шту́ка (штуко́вина)! див. шту́ка¹;

От (рідше ось) тобі́ [й] ма́єш див. ма́ти²;

(9) От так штуке́рія́ (д) див. шту́ка¹.