от

Значення в інших словниках

1. от — част. 1》 вказ. Указує на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом); ось. || Указує на предмет, що його кому-небудь передають або пропонують. 2》 вказ. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. от — ОТ, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом); ось. Тут і село якраз .. От мурована церква з високою дзвіницею (Марко Вовчок); [Вігіл:] Що тут таке?... Словник української мови у 20 томах
3. от — он (от) воно́ що! Уживається для вираження сильного здивування з якого-небудь приводу або здогаду про щось. — Еге, так от воно що! Тут догадався дід, що чортяка та закохався у відьму (М. Фразеологічний словник української мови
4. от — НАПРИ́КЛАД вставн. сл. (ужив. при переліку, уточненні, при поясненні слова в реченні: вводить у речення слова, що служать для ілюстрації, пояснення попереднього викладу), СКАЖІ́МО у знач. вставн. сл., ПРИМІ́РОМ розм.; ДЛЯ ПРИ́КЛАДУ (ужив. Словник синонімів української мови
5. от — О́т, от-о́т, присл.; о́т де, о́т що, о́т як; от сті́льки. От тобі́ й на! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. от — ОТ, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом); ось. Тут і село якраз.. От мурована церква з високою дзвіницею (Вовчок, І, 1955, 95); [Вігіл:] Що тут таке?... Словник української мови в 11 томах
7. от — Писаре́ць, -рця́ м. ум. от. писарь. Словник української мови Грінченка