от

ОТ, част.

1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом); ось.

Тут і село якраз.. От мурована церква з високою дзвіницею (Вовчок, І, 1955, 95);

[Вігіл:] Що тут таке? [Римлянка (показує на обох відпущеників):] От сії два побились (Л. Укр., II, 1951, 518);

— От я цьому чоловікові, — Бульба показав на Янкеля, — обіцяв дванадцять тисяч червінців. Я дам ще дванадцять (Довж., І, 1958, 269);

// Уживається при вказуванні на предмет, який кому-небудь передають або пропонують.

— От вам загадка новенька, — Нашептала Муза-ненька (Гл., Вибр., 1951, 222).

2. вказ. Уживається в описах, розповідях при вказуванні на який-небудь факт, подію, явище і т. ін., на послідовність їх протікання в часі тощо (часто з повторенням).

От одного разу весною позичив дід коней та й поїхав орати власну ниву (Україна.., І, 1960, 8);

Сон налягає.. Вівці тануть перед очима… От вже з овець стали ягнята, а от нічого нема (Коцюб., II, 1955, 323);

От уже на закруті коні… От уже, може, яких п’ятдесят.. кроків до бері [берега] (Хотк., II, 1966, 42);

От поплавець край темних трав густих Ліг — затремтів — підвівся — знов приліг (Рильський, І, 1960, 169);

// Уживається перед логічно наголошуваними словами для підсилення, виділення їх.

[Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, Собі ж хоч би на хліб… (Л. Укр., І, 1951, 298);

— От ти мені стільки раз докоряв, що я до куркулів жалість мав, а Гнат, той мене просто підкуркульником і досі хрестить… А воно зовсім не так (Тют., Вир, 1964, 29);

// Уживається при виділенні як типового окремого предмета, факту, події, явища і т. ін. у знач. наприклад.

[Юда:] Що є товар? Як хто що зайве має, той може те продати. От я мав учителя, — як він зробився зайвим, то я його продав (Л. Укр., III, 1952, 130);

// Уживається в порівняльних зворотах, зіставленнях як от, от як, от ніби, от мов та ін.

Уже зробилась [мати] мала зовсім, от як жовтенький грибочок, а пережила чумака (Вовчок, І, 1955, 40);

— Філоксера — це така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві.., тільки ще менша (Коцюб., І, 1955, 202);

Не вернуться ті часи, коли то Марусяк вимощував тарницю, як перину.. А тепер от мов на голім дереві сиділа (Хотк., II, 1966, 242).

3. підсил. Уживається при займенниках для підсилення їх змісту або для зосередження уваги на дальшому повідомленні.

— Андрійку! — каже тоді Василь, — а що ти невеселий? — Бивсь, от що! (Вовчок, І, 1955, 275);

Ідея абсолютизму.., затхлість, байдужність до живих народних інтересів.., — от чим характеризується тодішня, навіть краща, частина галицької інтелігенції (Коцюб., III, 1956, 29);

Ти от за що ненавидиш мене: що ти мені не зброєю сподобавсь, а тільки арфою (Л. Укр., І, 1951, 430);

— От до чого довела горілка… От яку наругу вчинив нам ворог! Отак понапиватися, га? (Довж., І, 1958, 247);

— От уже кого спроста не розкусиш, так це Левка (Стельмах, І, 1962, 279).

4. вказ. Уживається при уточненні, конкретизації різних обставин дії.

Гадюка кинулась та й укусила, — От так, як бач, Безвинного занапастила (Гл., Вибр., 1951, 61);

От знову ридання оті навіснії У грудях мені закипають (Л. Укр., І, 1951, 75);

І вона чекала. Все чекала, що щасливий випадок зведе ж її нарешті з яким-небудь отаманом опришків.. — і от тоді віділлються Юрішкові усі криваві сльози і муки (Хотк., II, 1966, 193);

— Роботи в нас хоч одбавляй. Маємо от поки! — черкнув [Дригожила] пальцем по горлу (Коцюба, Нові береги, 1959, 266);

Пильно глянула Марина на нього. От чисто, як тоді уві сні (Головко, І, 1957, 470);

— От де зустрілися, Панасе, — сказав Іван і перемовився кількома словами з Гертом (Ю. Янов., II, 1958, 178);

// Уживається при вираженні раптовості, несподіваності якої-небудь дії у знач. раптом, несподівано.

Веселенько їхати веселеньким ранком до гаю.. Коли от ярок попід самим гаєм, і тільки що у ярок, кінь як шарахне убік (Вовчок, І, 1955, 328);

// Уживається при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване у знач. нарешті.

От уже й виноградник за кілька ступенів (Коцюб., І, 1955, 216);

По хвилях блакитних пливе човен прудко. От і берег видко! прибули ми хутко (Л. Укр., І, 1951, 18);

Аж от поїзд рушає далі (Довж., І, 1958, 38);

І от ми зустрілись… "Оксано!" "Андрію!.." (Сос., Щоб сади.., 1947, 30).

5. вказ. Уживається при підведенні підсумку до сказаного.

Війна ніяк тут не почувається, тільки з газет знаємо про неї та хіба менше приїжджих — от і все (Коцюб., III, 1956, 408);

Упирі та василіски, Змії, страхи, ящурки, Всі дива страшної казки — От співцеві сни палкі (Л. Укр., IV, 1954, 82);

— Це яблуко.. Дивись, яка краса, яка благородна форма.. Це цілий світ. От. А ти зруйнував цей світ, зіпсував його (Довж., І, 1958, 411);

// У сполученні з так уживається при висловленні категоричного висновку про що-небудь.

[Хуса:] Так от: доволі теревені править, іди, передягнись, — бо гості будуть (Л. Укр., III, 1952, 166);

— Так от: кожному з вас забороняю сідати на коней до самого Будапешта, до його взяття (Гончар, III, 1959, 211);

//Уживається при вказуванні на який-небудь наслідок.

Мати казала йому: не ходи, синку, надвір — Морозенко лютує! — а він не послухав, пішов. От і вкусив його Морозенко за пальчик (Мирний, IV, 1955, 286);

І от по слову отамановому викресали чумаки вогню й підпалили з берега комиш… (Коцюб., І, 1955, 185);

Не марно, ні, ішли ми на заліза мур, — і от, як наслідок, соцбудівництва спів! (Сос., І, 1957, 483);

// Уживається при вказуванні на несподіваний поворот якої-небудь дії, ситуації і т. ін.

— Ну, давай навкулачки, — сказав Тарас.. І от батько з сином замість привіту після довгої розлуки почали молотити один одного (Довж., І, 1958, 218).

6. вказ. Уживається при вказуванні на яку-небудь суперечливу ситуацію, при протиставленні.

[Палажка:] Так — доброї душі дівчина, а от з пантелику збилася та й гине (Мирний, V, 1955, 211);

От їй уже тридцять перший рік пішов, а чи багато дало їй те життя? (Коцюб., І, 1955, 311);

— Тетеря — хлопець бойовий.. Наче такий, що й дисципліни не попустить, а от не клеїться. Відстають із сівбою (Тют., Вир, 1964, 74).

7. підсил. Уживається з дієсловами наказового способу при висловленні спонукання, заохочення до чого-небудь, для пом’якшення наказу, щоб привернути увагу співрозмовника і т. ін.

[Надежда Петрівна:] От візьміть лишень ваші причандалля, та, може, якого етюда намалюєте, а я вам почитаю (Л. Укр., II, 1951, 67);

От уявімо, що частки начальні тієї істоти В кількості якось обмеженій бродять по всесвіту всюди (Зеров, Вибр., 1966, 174);

— Так от розкажи, Черниш, гвардії капітанові, — говорив Іван Антонович.. — Все розкажи (Гончар, III, 1959, 279);

// Уживається з дієсловами умовного способу при висловленні якого-небудь бажання.

— А де це наша Ганна Йосипівна.. От би тепер разом посидіти (Мирний, IV, 1955, 145);

От, злізти б тут, побігать по широкому полю або полежать в траві (Коцюб., II, 1955, 375);

// Уживається при висловленні перестороги, погрози, докору, попередження і т. ін.

— От накадила! Як чорт дорогою… Хоч би віник помочила, проклята!.. (Мирний, IV, 1955, 28);

[Аецій Панса:] От бачиш, сину, до яких думок призводити твоя упертість мусить (Л. Укр., II, 1951, 364);

// Уживається при висловленні якої-небудь обіцянки, якогось передбачення і т. ін.

— От побачиш, коли куплю тобі нові черевики, як городській пані (Стельмах, II, 1962, 297).

8. підсил. Уживається в вигукових реченнях для підсилення їх емоційної забарвленості (при висловленні захоплення, подиву, іронії, невдоволення і т. ін.).

— Враг їх бери з їх чорною радою!.. — От тобі на! А хіба ж ти не бачиш, звідки сей вітер віє? (П. Куліш, Вибр., 1969, 74);

Як вона прокинулася, пломенистий сонячний промінь задав їй світом.. — вона проспала ранкову зорю — от тобі маєш! (Вовчок, І, 1955, 318);

— От тобі й воля! — сказав Джеря. — От тобі й вернувся до господи (Н.-Лев., II, 1956, 260);

— От панич! От добра людина! Тільки й побалакаєш, коли він дома, — ..мовила Мар’я (Мирний, III, 1954, 155);

— От лихо: ані сардин, ані ікри не знайшли! — бідкався Шевченко (Тулуб, В степу.., 1964, 219);

— Не журись, Василинко, дістану тобі книги. — От спасибі, — зраділа дівчинка (Стельмах, II, 1962, 72).

9. Уживається в значенні вставного слова.

Грицько був парубок високий, чорнявий, кароокий, — парубок, як орел. От, стали чумакувати… (Вовчок, І, 1955, 37).

10. Уживається в значенні результативного сполучника.

[Амфіон:] А тут [до мурування] потрібна сила героїчна, от і судилось будувать нам трьом (Л. Укр., І, 1951, 450).