1. Словник української мови в 11 томах

осіяти

ОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.

1. перех., уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти.

Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Шевч., II, 1963, 362);

Поки сонце осіяло бір, вогонь вже лютував, мов дикий звір (Л. Укр., І, 1951, 282);

*Образно. Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались… (П. Куліш, Вибр., 1969, 69).

2. неперех., заст. Засяяти.

Глянув [місяць] червоним лицем у долину. Долина осіяла, туман забілів у ній, як сніг (Мирний, І, 1954, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осіяти — осія́ти дієслово доконаного виду осяяти; освітити Орфографічний словник української мови
  2. осіяти — -яю, -яєш, док. 1》 перех., уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. 2》 неперех., заст. Засяяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осіяти — ОСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., кого, що. Те саме, що обсі́яти 2, 3. Жовте листя старого осіяло (Панас Мирний). ОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. кого, що, уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. осіяти — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. осіяти — Осія́ти, -я́ю, -єш гл. Осіять. Як увійшла в хату, так і осіяла. Рудч. Ск. II. 48. Словник української мови Грінченка