отой

Отой, ота, оте

мѣст. Вотъ тотъ. Побила мене ота чужа нива та позичений серп. Ном. № 2140.

Значення в інших словниках

1. отой — ото́й займенник розм.  Орфографічний словник української мови
2. отой — ота, оте; займ. вказ., розм. Підсил. до той; ось той; от той. || Уживається при згадуванні кого-, чого-небудь раніше названого, уже відомого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отой — ОТО́Й, ота́, оте́; займ. вказ., розм. Те саме, що той; ось той; от той. Бодай кати їх постинали, Отих царів, катів людських (Т. Шевченко); Дядьку мій! Весна настала краща, Ніж ота, що так тоді цвіла! (М.  Словник української мови у 20 томах
4. отой — як (мов, ні́би і т. ін.) Ма́рко́ (Хома́, ото́й і т. ін.) на во́вні, зі сл. зароби́ти, підроби́ти і т. ін., жарт. Абсолютно нічого (не заробити). Коли потяг разів зо два цигарку, сплюнув і сказав невідомо до кого: — Заробив, як Марко на вовні… (Д.  Фразеологічний словник української мови
5. отой — ТОЙ займ., ОТО́Й підсил. розм., ОТТО́Й заст., ТАМТО́Й діал. (Співець іудейський:) Хто сіє вітер, той збирає бурю (Леся Українка); Два місяці тут фронт стояв, в отих он сагах наші були, а по той бік шляху німці (О. Гончар).  Словник синонімів української мови
6. отой — Ото́й, ота́, оте́ (відм. як той); от той, от та, от те (з різн. знач.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. отой — ОТО́Й, ота́, оте́; займ. вказ., розм. Підсил. до той; ось той; от той. Бодай кати їх постинали, Отих царів, катів людських (Шевч., II, 1953, 75); Дядьку мій! Весна настала краща, Ніж ота, що так тоді цвіла!...  Словник української мови в 11 томах