охотитися — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

охотитися — охо́титися 1 дієслово недоконаного виду виявляти охоту розм. охо́титися 2 дієслово недоконаного виду полювати рідко Орфографічний словник української мови
охотитися — -очуся, -отишся, недок., з інфін., розм. Виявляти охоту, бажання до чого-небудь; хотіти, прагнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
охотитися — ОХО́ТИТИСЯ¹, о́чуся, о́тишся, недок., до чого і з інфін., розм. Виявляти охоту, бажання до чого-небудь; хотіти, прагнути. – Я ж охотився і обід варити, і волів пасти (Л. Яновська); – Він уже охотиться до книжки (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
охотитися — ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст. Словник синонімів української мови
охотитися — ОХО́ТИТИСЯ¹, о́чуся, о́тишся, недок., з інфін., розм. Виявляти охоту, бажання до чого-небудь; хотіти, прагнути. — Я ж охотився і обід варити, і волів пасти (Л. Янов., І, 1959, 424). ОХО́ТИТИСЯ², о́чуся, о́тишся, недок., розм., рідко. Словник української мови в 11 томах