охотитися

ОХО́ТИТИСЯ¹, о́чуся, о́тишся, недок., з інфін., розм. Виявляти охоту, бажання до чого-небудь; хотіти, прагнути.

— Я ж охотився і обід варити, і волів пасти (Л. Янов., І, 1959, 424).

ОХО́ТИТИСЯ², о́чуся, о́тишся, недок., розм., рідко. Те саме, що полюва́ти.

Кіт Щуку ув інбар [у амбар] охотиться завів… (Бор., Тв., 1957, 184);

Побачивши Яреська, Шляховий наче всміхнувся: — Підстерегли вони мене таки. Довго й охотились… (Гончар, II, 1959, 270).

Значення в інших словниках

1. охотитися — охо́титися 1 дієслово недоконаного виду виявляти охоту розм. охо́титися 2 дієслово недоконаного виду полювати рідко  Орфографічний словник української мови
2. охотитися — -очуся, -отишся, недок., з інфін., розм. Виявляти охоту, бажання до чого-небудь; хотіти, прагнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. охотитися — ОХО́ТИТИСЯ¹, о́чуся, о́тишся, недок., до чого і з інфін., розм. Виявляти охоту, бажання до чого-небудь; хотіти, прагнути. – Я ж охотився і обід варити, і волів пасти (Л. Яновська); – Він уже охотиться до книжки (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. охотитися — ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. охотитися — Охотитися, -чуся, -тишся гл. Желать. Не охотилась іти за Василя. Г. Барв. 390.  Словник української мови Грінченка