охотливий

Охотливий, -а, -е

= охочий. Найбільше було дітвора охотлива слухати мене. О. 1862. V. 29.

Значення в інших словниках

1. охотливий — -а, -е, діал. Охочий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. охотливий — ОХО́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Який виявляє бажання, схильність до чого-небудь, готовність робити що-небудь. Найбільше було дітвора охотлива слухати мене (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах