охотливий

охо́тливий

-а, -е, діал.

Охочий.

Значення в інших словниках

1. охотливий — ОХО́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Який виявляє бажання, схильність до чого-небудь, готовність робити що-небудь. Найбільше було дітвора охотлива слухати мене (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. охотливий — Охотливий, -а, -е = охочий. Найбільше було дітвора охотлива слухати мене. О. 1862. V. 29.  Словник української мови Грінченка