ошукувати

Ошукувати, -кую, -єш

сов. в. ошука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Обманывать, обмануть. Чуб. І. 170. Не йми віри запорожцям — вони тебе у очевидьки ошукують К. ЧР. 301. Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів. МВ. ІІ. 21.

Значення в інших словниках

1. ошукувати — ошу́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ошукувати — див. ОБДУРЮВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. ошукувати — див. обманювати  Словник синонімів Вусика
4. ошукувати — -ую, -уєш, недок., ошукати, -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати. 2》 Діяти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства; обдурювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ошукувати — ОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. 1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати. – Народи порозумнішали. Тепер вони не дозволять ошукувати себе (О.  Словник української мови у 20 томах
6. ошукувати — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. ошукувати — Ошу́кувати, ошу́кую, -куєш; ошука́ти, -ка́ю, -ка́єш кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ошукувати — ОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати. — Не вийде, — категорично заперечив Черниш. — Народи порозумнішали.  Словник української мови в 11 томах