ошукувати
ОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.
1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати.
– Народи порозумнішали. Тепер вони не дозволять ошукувати себе (О. Гончар);
Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати... (С. Руданський);
Хіба вона може ошукати, хіба можуть сказати неправду її чесні очі? (А. Хижняк).
2. Діяти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства; обдурювати.
Ось они [вони] позаводили шинків без ліку, стали ошукувати вас усілякими способами (І. Франко);
Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)