паламарчин

Паламарчин, -на, -не

Принадлежащій женѣ пономаря. Дивлюсь на племінників паламарчиних. О. 1862. V. 53.

Значення в інших словниках

1. паламарчин — палама́рчин прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. паламарчин — -а, -е, розм. Прикм. до паламарка 1). || Належний паламарці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паламарчин — ПАЛАМА́РЧИН, а, е, розм. Прикм. до палама́рка 1; належний паламарці. Паламарчиного чоловіка поважали на селі (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. паламарчин — ПАЛАМА́РЧИН, а, е, розм. Прикм. до палама́рка 1; належний паламарці.  Словник української мови в 11 томах