парубонько

Парубок, -бка

м.

1) Парень, молодой человѣкъ. КС. 1887. VIII. 767. Уже вони не діти, а вже стали парубок і дівчина гарненькі — великі вже поросли. Рудч. Ск. І. 118.

2) Холостой человѣкъ. Я думала, що він удівець та сам собі живе, а він ще й досі парубок.

3) Работникъ наемный. Мо, каже, останешся в мене за парубка? Чуб. ІІ. 7. ум. парубонько, парубо́чок. Чуб. V. 10.