парубонько
Парубок, -бка
м.
1) Парень, молодой человѣкъ. КС. 1887. VIII. 767. Уже вони не діти, а вже стали парубок і дівчина гарненькі — великі вже поросли. Рудч. Ск. І. 118.
2) Холостой человѣкъ. Я думала, що він удівець та сам собі живе, а він ще й досі парубок.
3) Работникъ наемный. Мо, каже, останешся в мене за парубка? Чуб. ІІ. 7. ум. парубонько, парубо́чок. Чуб. V. 10.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me