парх

Парх, -ха

м.

1) Паршъ. І так вони (жиди) їли засмерджені перепелиці, а з того подіставали пархи. Гн. І. 33. Б) Бранное названіе еврея. Парх пархом где верхом соли купити, пархи солити. Подольск. г.

Значення в інших словниках

1. парх — «жид»[ IV, 492] (з поль. арґот. parch «жид», первісно «короста, шолуди») [ОГ]  Словник з творів Івана Франка
2. парх — парх іменник чоловічого роду струп, рубець від хвороби шкіри розм., частіше вживається у множині  Орфографічний словник української мови
3. парх — ПАРХ див. па́рхи.  Словник української мови у 20 томах
4. парх — парх знев. єврей (ст)|| = бібер  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. парх — ПАРХ див. па́рхи.  Словник української мови в 11 томах