патрон

Патро́н, -на

м.

1) Патронъ. І торбинка з сухарами, і муниця з патронами. Чуб. V. 970.

2) Патронъ, покровитель.

3) Святой, имени котораго посвящена церковь. О. 1861. XI. 108.

Значення в інших словниках

1. патрон — Опікун: тут у насмішливому значенні: людців [X]  Словник з творів Івана Франка
2. патрон — патро́н 1 іменник чоловічого роду, істота покровитель патро́н 2 іменник чоловічого роду пристрій патро́н 3 іменник чоловічого роду модель  Орфографічний словник української мови
3. патрон — 1. опікун, заступник, захисник, с. хлібодар; (фірми) бос; (митців) меценат; ЖМ. зверхник, начальник, шеф; (міста) як ім. святий; 2. гільза, СОВ. набій  Словник синонімів Караванського
4. патрон — Алонж (пылевая трубка, патрон) аллонж — prolong, adapter — Allonge – пилоприймач аспіраційного приладу для відбору проб пилу з повітря — трубка або лійка з фільтруючим матеріалом.  Гірничий енциклопедичний словник
5. патрон — I -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – багата, впливова особа, звичайно патрицій, що брала під своє заступництво вільних незаможних або неповноправних громадян. 2》 Глава, хазяїн фірми або начальник підприємства і т. ін. || розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. патрон — 1. набій, див. заряд, амуніція, пістон 2. опікун, (вона) опікунша  Словник чужослів Павло Штепа
7. патрон — ПАТРО́Н¹, а, ч. 1. У стародавньому Римі – багата, впливова особа, звичайно патрицій, що брала під своє заступництво вільних незаможних або неповноправних громадян. [Клієнт:] Патроне, як гадаєш, що їм [християнам] буде?...  Словник української мови у 20 томах
8. патрон — У, ч., див. фауст-патрон.  Словник сучасного українського сленгу
9. патрон — Покровитель, потентат, меценат  Словник застарілих та маловживаних слів
10. патрон — патро́н I (від лат. patronus – захисник, покровитель) 1. В Стародавньому Римі багата або впливова особа (спочатку знатний патрицій, пізніше – багатій), що брала під своє покровительство (патронат) вільних незаможних або неповноправних громадян.  Словник іншомовних слів Мельничука
11. патрон — Стріливо вогнепальної зброї для одного пострілу; складається з кулі, порохового заряду, корпусу (гільзи) та капсуля; сліпий п. — п. без кулі.  Універсальний словник-енциклопедія
12. патрон — ЗАХИСНИ́К (той, хто захищає, обороняє кого-небудь), ОБОРО́НЕЦЬ, ЗАСТУ́ПНИК, ПАТРО́Н, АДВОКА́Т розм., ОБОРО́ННИК рідко; АПОЛОГЕ́Т книжн. (про захисника ідеї, учення).  Словник синонімів української мови
13. патрон — Патро́н, -на; -ро́ни, -ро́нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. патрон — ПАТРО́Н¹, а, ч. 1. У стародавньому Римі — багата, впливова особа, звичайно патрицій, що брала під своє заступництво вільних незаможних або неповноправних громадян. [Клієнт:] Патроне, як гадаєш, що їм [християнам] буде?...  Словник української мови в 11 томах