пахнути

Па́хнути, -ну, -неш

гл. Пахнуть, издавать запахъ. Пахне бузком, конвалією. Стор. МПр. 80. щоб твій и дух не пах! Чтобъ тебя здѣсь не было. Ном. № 5142. гарбузом пахне. Будетъ отказъ на сватовство. І багата, і хороша, хто погляне, — ахне. Пішов би я сватати, та, гарбузом пахне. Чуб. V. 37. доріженька пахне. Предстоитъ въ скоромъ времени дорога. Дощик крапле, чумаченькам дороженька пахне. Чуб. V. 1029. пахне землею (від кого). Уже умираетъ. Од неї пахне вже землею, уже й мене не пізнає. Я до попа та до сусіди: привів попа, та не застав — вона вже вмерла. Шевч. 401.

Значення в інших словниках

1. пахнути — (видавати запах, здебільшого приємний) пахтіти, (більшою мірою) пахкотіти, духмяніти.  Словник синонімів Полюги
2. пахнути — па́хнути дієслово недоконаного виду мати запах пахну́ти дієслово доконаного виду повіяти розм.  Орфографічний словник української мови
3. пахнути — Пахтіти, духмяніти, сходити пахощами, р. душіти, (недобре) тхнути, (злегка) відгонити; (чим) скидатися <�виглядати> на що; (- дорогу) передбачатися, лежати.  Словник синонімів Караванського
4. пахнути — Відгонити (чим), віддавати (запахом), дихати (чим), духмянити, духмяніти, душіти, пахніти, пахтіти, тхнути Фразеологічні синоніми: бити в ніс; вдаряти в ніс; видихати аромат; видихати запах; випускати дух; відгонити духом; відгонити пахощами...  Словник синонімів Вусика
5. пахнути — I п`ахнути-ну, -неш; мин. ч. пах, -ла, -ло і пахнув, -нула, -нуло; недок. 1》 чим і без додатка. Видавати, виділяти який-небудь запах. || безос. || перен. Нагадувати про кого-, що-небудь; нагадавши про себе, приваблювати. 2》 чим, перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пахнути — Духмяніти, задухмянівати, задухмяніти, здухмянювати, здухмяніти, надухмянювати, надухмяніти, понадухмянювати, одухмянювати, одухмяніти, подухмянювати, подухмяніти, удухмянювати, удухмяніти, повдухмянювати, пахтіти, запахтіти, напахтіти, опахтіти, попахтіти, спахтіти  Словник чужослів Павло Штепа
7. пахнути — ПАХНУ́ТИ, не́, док., розм. Повіяти, донестися або обдати, охопити (про вітер, запах, тепло, холод і т. ін.). Свіжий вітрець пахнув йому в гаряче лице (Панас Мирний); Передранкова вогкість пахнула мені назустріч, коли я розчинив двері надвір (Ю.  Словник української мови у 20 томах
8. пахнути — па́хнути: ◊ то не добром па́хне про передчуття чогось лихого (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. пахнути — ді́ло труба́ (таба́к, ва́кса) чиє, ірон. Комусь зовсім погано; у когось дуже погані, зовсім безнадійні справи. Кукса хоч і п’яний був, але подумав трохи і бачить, що діло його труба (В. Кучер); (Хома:) Ваші бороняться.  Фразеологічний словник української мови
10. пахнути — I. ВІДГО́НИТИ чим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИ розм., ТХНУ́ТИ розм.; ПРИПАХА́ТИ розм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИ фам. (про сильний неприємний запах).  Словник синонімів української мови
11. пахнути — ПА́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. пах, ла, ло і па́хнув, нула, ло; недок. 1. чим і без додатка. Видавати, виділяти який-небудь запах. Пахла земля, пахли недавно зрубані дерева, солома, і навіть старий півзотлілий пліт з перелазом хотів, здавалося...  Словник української мови в 11 томах