пекельник

Пеке́льник, -ка

м. Житель ада, чортъ. МВ. (КС. 1902. X.

155) Коли дивиться, аж покійний пан старий, того пана батько, дрова возе у пекло, а вони, пекельники, кажуть... Рудч. Ск. І. 95.

Значення в інших словниках

1. пекельник — пеке́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пекельник — див. чорт  Словник синонімів Вусика
3. пекельник — -а, ч. За релігійними уявленнями – злий дух, житель пекла, що має людську подобу, але з рогами, копитами й хвостом; чорт, біс, диявол. || розм. Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пекельник — ПЕКЕ́ЛЬНИК, а, ч., міф. За релігійними уявленнями – злий дух, житель пекла, що має людську подобу, але з рогами, копитами й хвостом; чорт, біс, диявол. В пеклі ..  Словник української мови у 20 томах
5. пекельник — ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., КУЦА́К розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦА́Н розм., КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал., А́РІДНИК діал., МОЛЬФА́Р (МОЛФА́Р) діал.  Словник синонімів української мови
6. пекельник — ПЕКЕ́ЛЬНИК, а, ч., міф. За релігійними уявленнями — злий дух, житель пекла, що має людську подобу, але з рогами, копитами й хвостом; чорт, біс, диявол. В пеклі..  Словник української мови в 11 томах