пекельник
ПЕКЕ́ЛЬНИК, а, ч., міф.
За релігійними уявленнями – злий дух, житель пекла, що має людську подобу, але з рогами, копитами й хвостом; чорт, біс, диявол.
В пеклі .. мусили уживати люлечки, як наперсточки, бо у найстаршого пекельника, у самого верховоди, була жінка така виніжена, що й не сказати (Марко Вовчок);
// розм. Уживається як лайливе слово.
Та дарма, що я того пекельника в обличчя не встигла вглядіти: я й так, здається, впізнала, що то був Трохим... (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)