пекельний
ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, а, е, міф.
1. Прикм. до пе́кло 1.
Кажуть, весь поміст у пеклі 3 добрих замірів зложився! Для пекельного помосту І Бертольдо потрудився (Леся Українка);
// Який уявно спостерігається в пеклі.
Тема пекла була дуже популярною і в старовинному образотворчому мистецтві. Картина страшного суду і пекельних мук була в кожній церкві (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Важкий, жахливий, нестерпний; такий, як у пеклі.
З того часу розпочалося для бідних сиротят пекельне життя. Негідна мачуха, занедбавши їх до крайності, обернула їх у послугачів (О. Кобилянська);
– Прямо не всиджу тут: душно, пече... Хотіла б я знати, скільки копійок заробите ви за день такої пекельної праці, – мовила Пріська (Л. Яновська);
// Надзвичайний за ступенем прояву; дуже великий.
На степу пекельна спека; З неба жаре [сонце], як огнем... (Я. Щоголів).
3. перен. Злий, підступний.
[Овлур:] Нам треба конче Спасти князя, пекельний замір їх Перевернуть (І. Франко);
– Чия ж це пекельна душа позаздрила на мій скарб єдиний? (Дніпрова Чайка);
// розм. Уживається як лайливе слово.
Це [гоління ] був гарний іспит для нервів: наче з тебе живого луплять шкуру!.. З очей лилися сльози, кров струмила по щоках, Анрі-Жак чортихався й погукував: – Що ти робиш, пекельний майстре? Опам'ятайся, цирульнику! (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)