пензлик

Пе́нзель, -зля

м.

1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв.

2) = щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. ум. пензлик.

Значення в інших словниках

1. пензлик — пе́нзлик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пензлик — див. щітка  Словник синонімів Вусика
3. пензлик — -а, ч. Зменш.-пестл. до пензель 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пензлик — ПЕ́НЗЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пе́нзель 1. Петриківські майстри здавна вживають як живописний матеріал яєчну темперу, а віртуозність роботи залежить від користування найтоншими пензликами (з наук. літ.); Утегенов пообіцяв для мене привезти з Акмолінська нові пензлики й фарби (А. Хорунжий).  Словник української мови у 20 томах
5. пензлик — ПЕ́НЗЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пе́нзель 1. Петриківські майстри здавна вживають як живописний матеріал яєчну темперу, а віртуозність роботи залежить від користування найтоншими пензликами (Нар. тв. та етн.  Словник української мови в 11 томах