1. Словник української мови Грінченка

пензлик

Пе́нзель, -зля

м.

1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв.

2) = щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. ум. пензлик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пензлик — пе́нзлик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пензлик — див. щітка Словник синонімів Вусика
  3. пензлик — -а, ч. Зменш.-пестл. до пензель 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пензлик — ПЕ́НЗЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пе́нзель 1. Петриківські майстри здавна вживають як живописний матеріал яєчну темперу, а віртуозність роботи залежить від користування найтоншими пензликами (з наук. літ.); Утегенов пообіцяв для мене привезти з Акмолінська нові пензлики й фарби (А. Хорунжий). Словник української мови у 20 томах
  5. пензлик — ПЕ́НЗЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пе́нзель 1. Петриківські майстри здавна вживають як живописний матеріал яєчну темперу, а віртуозність роботи залежить від користування найтоншими пензликами (Нар. тв. та етн. Словник української мови в 11 томах