пензлик
ПЕ́НЗЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пе́нзель 1.
Петриківські майстри здавна вживають як живописний матеріал яєчну темперу, а віртуозність роботи залежить від користування найтоншими пензликами (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 95);
Утегенов пообіцяв для мене привезти з Акмолінська нові пензлики й фарби (Хор., Ковила, 1960, 55).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пензлик — пе́нзлик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пензлик — див. щітка Словник синонімів Вусика
- пензлик — -а, ч. Зменш.-пестл. до пензель 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пензлик — ПЕ́НЗЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пе́нзель 1. Петриківські майстри здавна вживають як живописний матеріал яєчну темперу, а віртуозність роботи залежить від користування найтоншими пензликами (з наук. літ.); Утегенов пообіцяв для мене привезти з Акмолінська нові пензлики й фарби (А. Хорунжий). Словник української мови у 20 томах
- пензлик — Пе́нзель, -зля м. 1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв. 2) = щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. ум. пензлик. Словник української мови Грінченка