1. Словник української мови Грінченка

щітка

Щітка, -ки

ж.

1) Щетка. щі́ткою чистять что либо; щіткою изъ жесткой щетины начисто разглаживаютъ мички; родъ кисти изъ мочалы для мазанья стѣнъ глиной или мѣломъ также называется щіткою. Вас. 200. Чуб. VII. 410. Треба мазати хату, та десь діти щітку закинули. Харьк. у. О густо растущих растеніяхъ говорятъ: як щітка. Лісок, як щітка. Ном. № 14033. Зійшло, як щітка. Мир. ХРВ. 59.

2) раст. = щіткан. Вх. Пч. II. 30.

3) а) Родъ хороводной игры, въ которой поется пѣсня: Щітка маленька, де твоя ненька? На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала. Одна изъ играющихъ также называется щіткою. Маркев. 74. б) Также называется: щітка-гребінка. Родъ игры, въ которой просять дать щітку и гребінку. Грин. III. 110. ум. щіточка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щітка — (малювати хату) квач, (малярська) пензель, щітяк, щіточка, щіть Словник синонімів Караванського
  2. щітка — Борідка, мичка, пензель, пензлик, щіточка, щіть Словник синонімів Вусика
  3. щітка — [шч’ітка] -ткие, д. і м. шч'іц':і, мн. шч'ітки, шч'іток дв'і шч'іткие Орфоепічний словник української мови
  4. щітка — ЩІ́ТКА, и, ж. 1. Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її. Словник української мови у 20 томах
  5. щітка — щі́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири щі́тки Орфографічний словник української мови
  6. щітка — -и, ж. 1》 Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її. || Те, що нагадує це знаряддя, схоже на нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. щітка — ПЕ́НЗЕЛЬ (для нанесення фарби, клею і т. ін.), КВА́ЧИК, ЩІ́ТОЧКА, ЩІ́ТКА, КВАЧ (перев. для малярських робіт). Набрала (Маня) на пензель червоної краски.. Словник синонімів української мови
  8. щітка — Щі́тка, -тки, -тці; щітки́, щіто́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. щітка — ЩІ́ТКА, и, ж. 1. Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її. Словник української мови в 11 томах