щітка
щі́тка
-и, ж.
1》 Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її.
|| Те, що нагадує це знаряддя, схоже на нього.
2》 Зв'язаний з трави, мачули або лика товстий жмут, признач. для білення глиною, крейдою, вапном і т. ін.; макловиця.
3》 Те саме, що пензель 1).
4》 ел. Пластинка або стержень з графіту, міді, деревного вугілля і т. ін., що доторкається до контактних кілець або колектора електричної машини і служить для передачі струму.
5》 геол. Сукупність кристалів, які наросли на породу щільно один біля одного.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щітка — (малювати хату) квач, (малярська) пензель, щітяк, щіточка, щіть Словник синонімів Караванського
- щітка — Борідка, мичка, пензель, пензлик, щіточка, щіть Словник синонімів Вусика
- щітка — [шч’ітка] -ткие, д. і м. шч'іц':і, мн. шч'ітки, шч'іток дв'і шч'іткие Орфоепічний словник української мови
- щітка — ЩІ́ТКА, и, ж. 1. Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її. Словник української мови у 20 томах
- щітка — щі́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири щі́тки Орфографічний словник української мови
- щітка — ПЕ́НЗЕЛЬ (для нанесення фарби, клею і т. ін.), КВА́ЧИК, ЩІ́ТОЧКА, ЩІ́ТКА, КВАЧ (перев. для малярських робіт). Набрала (Маня) на пензель червоної краски.. Словник синонімів української мови
- щітка — Щі́тка, -тки, -тці; щітки́, щіто́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щітка — ЩІ́ТКА, и, ж. 1. Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її. Словник української мови в 11 томах
- щітка — Щітка, -ки ж. 1) Щетка. щі́ткою чистять что либо; щіткою изъ жесткой щетины начисто разглаживаютъ мички; родъ кисти изъ мочалы для мазанья стѣнъ глиной или мѣломъ также называется щіткою. Вас. 200. Чуб. VII. 410. Словник української мови Грінченка