перезивати

Перезива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. перезвати, -зву, -веш, гл. Перезывать, перезвать.

Значення в інших словниках

1. перезивати — перезива́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. перезивати — -аю, -аєш, недок., перезвати, перезву, перезвеш і рідше перезову, перезовеш, док., перех., розм. Запрошувати кого-небудь до себе звідкілясь жити, гостювати, працювати і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перезивати — ПЕРЕЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЗВА́ТИ, перезву́, перезве́ш і рідше перезову́, перезове́ш, док., кого, розм. Запрошувати кого-небудь до себе звідкілясь жити, гостювати, працювати і т. ін. Хоч старому Захарію як не було у Терешка жити..  Словник української мови у 20 томах
4. перезивати — ПЕРЕМАНИ́ТИ до кого, куди (приваблюючи чим-небудь, схилити до зміни місця роботи, проживання тощо), ПЕРЕНА́ДИТИ розм., ПЕРЕВА́БИТИ розм., ПЕРЕТЯГТИ́ (ПЕРЕТЯГНУ́ТИ) розм.; ПЕРЕМО́ВИТИ розм. (намовляючи); ПЕРЕЗВА́ТИ розм., ПЕРЕКЛИ́КАТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. перезивати — ПЕРЕЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЗВА́ТИ, перезву́, перезве́ш і рідше перезову́, перезове́ш, док., перех., розм. Запрошувати кого-небудь до себе звідкілясь жити, гостювати, працювати і т. ін. Хоч старому Захарію як не було у Терешка жити..  Словник української мови в 11 томах