перезивати
ПЕРЕМАНИ́ТИ до кого, куди (приваблюючи чим-небудь, схилити до зміни місця роботи, проживання тощо), ПЕРЕНА́ДИТИ розм., ПЕРЕВА́БИТИ розм., ПЕРЕТЯГТИ́ (ПЕРЕТЯГНУ́ТИ) розм.; ПЕРЕМО́ВИТИ розм. (намовляючи); ПЕРЕЗВА́ТИ розм., ПЕРЕКЛИ́КАТИ заст. (запрошуючи, закликаючи); ВІДБИ́ТИ від кого, розм. (примусити когось залишити попередню роботу, господаря). — Недок.: перема́нювати, перена́джувати, перева́блювати, перетяга́ти (перетя́гувати), перемовля́ти, перезива́ти, відбива́ти. Парасці заманулося переманити усіх сусід до себе, відбити усіх людей від Якова (Панас Мирний); Думав (Остап) Зінька перенадити, щоб він з їм у спілці був (Б. Грінченко); Ніколи не ждав (головний інженер), поки міністерство пришле йому гарних працівників: він сам їх шукав по всій країні, шукав і правдами й неправдами перетягав на свій завод (П. Загребельний); Прийшлось учителя шукать... Та що ми згодимо якого — Пан.. То до рекрут його віддасть, То перемовить та до свого Двора візьме (І. Франко); Хоч старому Захарію як не було у Терешка жити.., одначе перезвала Мелася його до себе (Г. Квітка-Основ'яненко); Я шавлію пересію, Ружу пересмичу, А до себе миленького Таки перекличу (пісня).
Словник синонімів української мови