перемовчати

Перемовчати, -чу, -чиш

гл. Промолчать, смолчать. Бабуся перемовчала хвилинку та й каже. МВ. (О. 1862. III. 57). Засоромиться, рученьками закриється, перемовчить та знов за своє. Кв.

Значення в інших словниках

1. перемовчати — перемо́вчати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. перемовчати — див. перемовчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перемовчати — ПЕРЕМО́ВЧАТИ див. перемо́вчувати.  Словник української мови у 20 томах
4. перемовчати — ПРОМО́ВЧАТИ (не сказати, не заперечити, не відповісти на запитання; не суперечити комусь), ЗМО́ВЧАТИ, УМО́ВЧАТИ (ВМО́ВЧАТИ) розм.; ПЕРЕМО́ВЧАТИ (певний час). — Недок.: промо́вчувати, змо́вчувати, перемо́вчувати.  Словник синонімів української мови
5. перемовчати — ПЕРЕМО́ВЧАТИ див. перемо́вчувати.  Словник української мови в 11 томах