перець
Пе́рець, -рцю
м. раст. а) перецъ, Piper. З перцем чи не з перцем, іно щоб з добрим серцем. Ном. б) — собачий. Polygonum Hidropiper L. ЗЮЗО. І. 132.
2) дати перцю. Вздуть, дать трепку.
3) злидні та ще з перцем. Голь съ претензіями. ум. перчик. Несу перчику, венберю на свою любу вечерю. Грин. III. 539.
Словник української мови Грінченка