Словник жарґонної лексики української мови

перець

(-рця) ч.; мол. Хлопець; молодий чоловік. ПСУМС, 52.

Короткий словник жарґонної лексики української мови

Значення в інших словниках

  1. перець — Пе́рець: — тут: родима пляма на тілі [54]  Словник з творів Івана Франка
  2. перець — пе́рець іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. перець — [переиц'] -рц'у, ор. -рцеим, м. (y) -рц'і  Орфоепічний словник української мови
  4. перець — -рцю, ч. 1》 Овочева напівкущова або трав'яниста рослина родини пасльонових, а також її пряні плоди, що мають вигляд стручків і використовуються для їжі або як приправа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. перець — Пе́рець, пе́рцю, -цеві, -цем, пе́рче!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. перець — ПЕ́РЕЦЬ, рцю, ч. 1. Овочева напівкущова або трав'яниста рослина, а також її пряні плоди, що мають вигляд стручків і використовуються для їди або як приправа. В Закарпатській області широко культивується перець, який є багатим джерелом вітаміну С (з наук.  Словник української мови у 20 томах
  7. перець — Дайте й перцю, щоб було легше на серцю. Горілку з перцем п'ють, як лікарство на біль в животі. За свої гроші тай то перчене. За своє добро, ще й терпи. Ми до них з серцем, а вони до нас з перцем. Ми до них щиро, а вони до нас лукаво.  Приповідки або українсько-народня філософія
  8. перець — Рця, ч. Хлопець. Прикольний перець твій друг.  Словник сучасного українського сленгу
  9. перець — ДО́ТЕП (влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком), ДО́КЛАДКА діал., ВІЦ діал.; СІЛЬ розм., ПЕ́РЕЦЬ розм. (те, що надає гостроти словам, висловлюванням). Вона регоче на всю хату і відбиває всі натиски гострим яким словом, влучним дотепом (Г.  Словник синонімів української мови
  10. перець — ПЕ́РЕЦЬ, рцю, ч. 1. Овочева напівкущова або трав’яниста рослина, а також її пряні плоди, що мають вигляд стручків і використовуються для їди або як приправа. В Закарпатській області широко культивується перець, який є багатим джерелом вітаміну С (Укр.  Словник української мови в 11 томах
  11. перець — Пе́рець, -рцю м. раст. а) перецъ, Piper. З перцем чи не з перцем, іно щоб з добрим серцем. Ном. б) — собачий. Polygonum Hidropiper L. ЗЮЗО. І. 132. 2) дати перцю. Вздуть, дать трепку. 3) злидні та ще з перцем. Голь съ претензіями. ум. перчик.  Словник української мови Грінченка