песик

Пе́сик, -ка

м.

1) ум. отъ пес. Песика б'ють, а левик боїться. Ном. № 3902.

2) Клочекъ волосъ у виска.

3) — на оці. Бѣльмо. Грин. II. 319.

4) Часть ткацкаго станка. см. верстат. МУЕ. III. 17. Щух. І. 255.

Значення в інших словниках

1. песик — пе́сик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. песик — -а, ч. Зменш.-пестл. до пес 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. песик — Пе́сик, -ка; -сики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. песик — ПЕ́СИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пес 1. Діти помітили на судні собаку й висунулись з васага. – Мамо... мамо! а гляньте, який гарний песик! (М. Коцюбинський); Якась розкохана пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника (М.  Словник української мови у 20 томах
5. песик — пе́сик 1. песик, собачка (м, ср, ст) ◊ їсть як францу́зький пе́сик про перебірливу щодо їжі людину (ср, ст) ◊ па́нський пе́сик ірон., знев. манірна людина (ст) ◊ пе́сик га́вкає, але з бу́ди не виходить вул. про імпотента (ср)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. песик — 1 (-а) ч.; мол., інтел.; жарт.-ірон. Песиміст. Ну що ж, сьогодні в мене більше підстав бути оптимістом, ніж "песиком". Песимістом. (Ба, як я кумедно скоротив слово!..) (О. Яровий, Чекання несподіванки). 2 (-а) ч.; комп. Знак (символ) @.  Словник жарґонної лексики української мови
7. песик — ПЕ́СИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пес 1. Діти помітили на судні собаку й висунулись з васага. — Мамо… мамо! а гляньте, який гарний песик! (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах