плавець

Плавець, -вця́

м. Пловецъ. Мир. ХРВ. 359. 3. Терешка добрий плавець: ураз Дінецъ перепливає. Волч. у.

Значення в інших словниках

1. плавець — плаве́ць 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто пливе плаве́ць 2 іменник чоловічого роду орган руху в риб і водплавних тварин  Орфографічний словник української мови
2. плавець — (хто) г. плавак, пливак, д. пливець; (у риб) перо.  Словник синонімів Караванського
3. плавець — I -вця, ч. 1》 Той, хто пливе. || Той, хто вміє плавати. || Про тварину, що вміє плавати, про рибу. || Спортсмен, що займається плаванням. 2》 рідко. Той, хто пливе на човні, пароплаві і т. ін. II -вця, ч. Хрящоподібний зовнішній орган руху в риб і водоплавних тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плавець — (риби) пірце, див. пловець  Словник чужослів Павло Штепа
5. плавець — Плаве́ць, -вця́; -вці́, -вці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. плавець — ПЛАВЕ́ЦЬ¹, вця́, ч. 1. Той, хто пливе. Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув, а вибрався на сушу (І. Франко); // Той, хто вміє плавати.  Словник української мови у 20 томах
7. плавець — ПЛАВЕ́ЦЬ (хрящоподібний зовнішній орган руху у риб та інших водоплавних тварин), ПЛАВНИ́К рідше, ПЕРО́ розм.; КРИЛО́ діал. (у риб). Червоно поблискували плавцями краснопери (Ю. Збанацький); Золота рибка повільно ворушила прозорими плавниками (Л.  Словник синонімів української мови
8. плавець — ПЛАВЕ́ЦЬ¹, вця́, ч. 1. Той, хто пливе. Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув, а вибрався на сушу (Фр., XIII, 1954, 236); // Той, хто вміє плавати.  Словник української мови в 11 томах