плавець
ПЛАВЕ́ЦЬ¹, вця́, ч.
1. Той, хто пливе.
Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув, а вибрався на сушу (І. Франко);
// Той, хто вміє плавати.
Виявилось також, що й плавець з неї добрий, і не боїться вона ні глибини, ні хвиль, навіть у бурю на Дніпрі (Ю. Смолич);
// Про тварину, що вміє плавати, про рибу.
Тріска́ – прекрасний плавець. Вона .. легко знаходить місця, багаті на корм (з наук.-попул. літ.);
// Спортсмен, що займається плаванням.
Спортивні товариства після довгої зимової перерви і плавання в басейні випустили своїх плавців на воду (В. Собко).
2. рідко. Той, хто пливе на човні, пароплаві і т. ін.
Не видасться дивом кінець плавця і човна, а все це зробила співом своїм Лорелей чарівна (Л. Первомайський).
ПЛАВЕ́ЦЬ², вця́, ч.
Хрящоподібний зовнішній орган руху в риб і водоплавних тварин.
Цілими стадами плавали звільна великі клені, полискуючи до сонця своєю срібною лускою і легко порушуючи червоними, мов кров, плавцями (І. Франко);
Рухається кит насамперед за допомогою хвоста. Він дуже розвинений, на кінці має дволопатевий горизонтальний плавець (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)