1. Словник української мови у 20 томах

плавець

ПЛАВЕ́ЦЬ¹, вця́, ч.

1. Той, хто пливе.

Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув, а вибрався на сушу (І. Франко);

// Той, хто вміє плавати.

Виявилось також, що й плавець з неї добрий, і не боїться вона ні глибини, ні хвиль, навіть у бурю на Дніпрі (Ю. Смолич);

// Про тварину, що вміє плавати, про рибу.

Тріска́ – прекрасний плавець. Вона .. легко знаходить місця, багаті на корм (з наук.-попул. літ.);

// Спортсмен, що займається плаванням.

Спортивні товариства після довгої зимової перерви і плавання в басейні випустили своїх плавців на воду (В. Собко).

2. рідко. Той, хто пливе на човні, пароплаві і т. ін.

Не видасться дивом кінець плавця і човна, а все це зробила співом своїм Лорелей чарівна (Л. Первомайський).

ПЛАВЕ́ЦЬ², вця́, ч.

Хрящоподібний зовнішній орган руху в риб і водоплавних тварин.

Цілими стадами плавали звільна великі клені, полискуючи до сонця своєю срібною лускою і легко порушуючи червоними, мов кров, плавцями (І. Франко);

Рухається кит насамперед за допомогою хвоста. Він дуже розвинений, на кінці має дволопатевий горизонтальний плавець (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плавець — плаве́ць 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто пливе плаве́ць 2 іменник чоловічого роду орган руху в риб і водплавних тварин Орфографічний словник української мови
  2. плавець — (хто) г. плавак, пливак, д. пливець; (у риб) перо. Словник синонімів Караванського
  3. плавець — I -вця, ч. 1》 Той, хто пливе. || Той, хто вміє плавати. || Про тварину, що вміє плавати, про рибу. || Спортсмен, що займається плаванням. 2》 рідко. Той, хто пливе на човні, пароплаві і т. ін. II -вця, ч. Хрящоподібний зовнішній орган руху в риб і водоплавних тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плавець — (риби) пірце, див. пловець Словник чужослів Павло Штепа
  5. плавець — Плаве́ць, -вця́; -вці́, -вці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. плавець — ПЛАВЕ́ЦЬ (хрящоподібний зовнішній орган руху у риб та інших водоплавних тварин), ПЛАВНИ́К рідше, ПЕРО́ розм.; КРИЛО́ діал. (у риб). Червоно поблискували плавцями краснопери (Ю. Збанацький); Золота рибка повільно ворушила прозорими плавниками (Л. Словник синонімів української мови
  7. плавець — ПЛАВЕ́ЦЬ¹, вця́, ч. 1. Той, хто пливе. Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув, а вибрався на сушу (Фр., XIII, 1954, 236); // Той, хто вміє плавати. Словник української мови в 11 томах
  8. плавець — Плавець, -вця́ м. Пловецъ. Мир. ХРВ. 359. 3. Терешка добрий плавець: ураз Дінецъ перепливає. Волч. у. Словник української мови Грінченка