плавець
ПЛАВЕ́ЦЬ¹, вця́, ч.
1. Той, хто пливе.
Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув, а вибрався на сушу (Фр., XIII, 1954, 236);
// Той, хто вміє плавати.
Виявилось також, що й плавець з неї добрий, і не боїться вона ні глибини, ні хвиль, навіть у бурю на Дніпрі (Смолич, Мир.., 1958, 35);
// Про тварину, що вміє плавати, про рибу.
Тріска́ — прекрасний плавець. Вона.. легко знаходить місця, багаті на корм (Наука.., 2, 1958, 17);
// Спортсмен, що займається плаванням.
Спортивні товариства після довгої зимової перерви і плавання в басейні випустили своїх плавців на воду (Собко, Стадіон, 1954, 342).
2. рідко. Той, хто пливе на човні, пароплаві і т. ін.
Не видасться дивом кінець плавця і човна, а все це зробила співом своїм Лорелей чарівна (Перв., Нова лірика, 1937, 217).
ПЛАВЕ́ЦЬ², вця́, ч. Хрящоподібний зовнішній орган руху в риб і водоплавних тварин.
Цілими стадами плавали звільна великі клені, полискуючи до сонця своєю срібною лускою і легко порушуючи червоними, мов кров, плавцями (Фр., VI, 1951, 309);
Рухається кит насамперед за допомогою хвоста. Він дуже розвинений, на кінці має дволопатевий горизонтальний плавець (Знання.., 1, 1970, 16).
Значення в інших словниках
- плавець — плаве́ць 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто пливе плаве́ць 2 іменник чоловічого роду орган руху в риб і водплавних тварин Орфографічний словник української мови
- плавець — (хто) г. плавак, пливак, д. пливець; (у риб) перо. Словник синонімів Караванського
- плавець — I -вця, ч. 1》 Той, хто пливе. || Той, хто вміє плавати. || Про тварину, що вміє плавати, про рибу. || Спортсмен, що займається плаванням. 2》 рідко. Той, хто пливе на човні, пароплаві і т. ін. II -вця, ч. Хрящоподібний зовнішній орган руху в риб і водоплавних тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плавець — (риби) пірце, див. пловець Словник чужослів Павло Штепа
- плавець — Плаве́ць, -вця́; -вці́, -вці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- плавець — ПЛАВЕ́ЦЬ¹, вця́, ч. 1. Той, хто пливе. Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув, а вибрався на сушу (І. Франко); // Той, хто вміє плавати. Словник української мови у 20 томах
- плавець — ПЛАВЕ́ЦЬ (хрящоподібний зовнішній орган руху у риб та інших водоплавних тварин), ПЛАВНИ́К рідше, ПЕРО́ розм.; КРИЛО́ діал. (у риб). Червоно поблискували плавцями краснопери (Ю. Збанацький); Золота рибка повільно ворушила прозорими плавниками (Л. Словник синонімів української мови
- плавець — Плавець, -вця́ м. Пловецъ. Мир. ХРВ. 359. 3. Терешка добрий плавець: ураз Дінецъ перепливає. Волч. у. Словник української мови Грінченка