плигонути

Плиго́ну́ти, -ну́, -не́ш

гл. Прыгнуть съ силой. А собака здоровий та як плигоне йому на груди, — так і звалив.

Значення в інших словниках

1. плигонути — плигону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. плигонути — див. стрибати  Словник синонімів Вусика
3. плигонути — -ну, -неш, док. Підсил. до плигнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плигонути — Плигону́ти, -гону́, -не́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. плигонути — ПЛИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Підсил. до плигну́ти. Вовк як плигоне та в просо (з казки); “Цяця” [собака] .. вискочила з засідки й плигонула на фашиста (Ю. Яновський); – Через отаку канаву плигонув! (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
6. плигонути — ПІДСТРИ́БУВАТИ (трохи підніматися вгору від поштовхів, коливань тощо), ПІДСКА́КУВАТИ, ПІДПЛИ́ГУВАТИ, ПІДКИДА́ТИСЯ (ПІДКИ́ДУВАТИСЯ), ПІДЛІТА́ТИ, ПЛИГА́ТИ рідше, ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідше) розм., ПІДВЕРГА́ТИСЯ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
7. плигонути — ПЛИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Підсил. до плигну́ти. Вовк як плигоне та в просо (Україна.., І, 1960, 313); «Цяця» [собака].. вискочила з засідки й плигонула на фашиста (Ю. Янов., II, 1954, 45); — Через отаку канаву плигонув! (Донч., V, 1957, 473).  Словник української мови в 11 томах