побороти

Поборо́ти, -рю, -реш

гл. Побороть, одолѣть. Хто кого поборе, той тому оце озеро одпустить. Рудч. Ск. І. 61.

Значення в інших словниках

1. побороти — поборо́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побороти — див. поборювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побороти — ПОБОРО́ТИ див. побо́рювати.  Словник української мови у 20 томах
4. побороти — сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно...  Фразеологічний словник української мови
5. побороти — ЗАСВО́ЇТИ що (у процесі вивчення чого-небудь, ознайомлення з чимось набути якихось знань, зрозуміти, уяснити щось), ОСВО́ЇТИ, ОПАНУВА́ТИ, ОВОЛОДІ́ТИ чим, ОСЯГНУ́ТИ, ОСЯГТИ́, ПОГЛИ́НУТИ (глибоко, міцно); ПОДУ́ЖАТИ, ПОБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ОСИ́ЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. побороти — ПОБОРО́ТИ див. побо́рювати.  Словник української мови в 11 томах