Словник української мови Грінченка

побреніти

Побрені́ти, -ню́, -ни́ш

гл.

1) Потечь журча; полетѣть жужжа. Текли річки, nобреніли до Заводовської аж у сіни. Чуб. III. 220.

2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.

Словник української мови Грінченка