поважно

Поважно

нар.

1) Почтенно.

2) Серіозно, съ важностью, съ достоинствомъ. Поважно та тихо... сходилися полковники. Шевч. 233. Промовила Зося поважно. Левиц. І. 433.

Значення в інших словниках

1. поважно — пова́жно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. поважно — пр., з повагою, шанобливо ПОВАГОМ; (сприймати) серйозно, сов. всерйоз.  Словник синонімів Караванського
3. поважно — див. поволі  Словник синонімів Вусика
4. поважно — присл. 1》 Статечно, не поспішаючи, неквапливо. || З гідністю, велично. 2》 З повагою, шанобливо. 3》 Серйозно. || Не на жарт; всерйоз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поважно — ПОВА́ЖНО, присл. 1. Статечно, не поспішаючи, неквапливо. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Т. Шевченко); У хаті .. зібралася близька й далека рідня: випроводжали в науку Юрка.  Словник української мови у 20 томах
6. поважно — пова́жно серйозно; статечно (м, ср, ст): Не відвертайтеся, панно Елю, я говорю зовсім поважно (Ярославська) ◊ бра́ти <�зана́дто> пова́жно сприймати <�надто> серйозно (ст): Мама взагалі бере це занадто поважно. Хлопці говорять одно, а думають друге (Ярославська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. поважно — ПОВА́ЖНО, присл. 1. Статечно, не поспішаючи, неквапливо. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Шевч., II, 1963, 158); У хаті.. зібралася близька й далека рідня: випроводжали в науку Юрка.  Словник української мови в 11 томах