повбивати

Повбива́ти, -ва́ю, -єш

гл. Перебить, убить (многихъ). Той кінь їх повбивав. Рудч. Ск. І. 156. В одній хаті три татарюги сидять посеред хати... От наші їх повбивали... і повернули додому. ЗОЮР. І. 103.

Значення в інших словниках

1. повбивати — повбива́ти 1 дієслово доконаного виду забити в середину чогось повбива́ти 2 дієслово доконаного виду убити всіх або багатьох  Орфографічний словник української мови
2. повбивати — I -аю, -аєш, док., перех. Ударами загнати в щось (у дерево, землю і т. ін.) усе чи багато чого-небудь. || безос. II -аю, -аєш, док., перех. Убити всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повбивати — ПОВБИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., кого, що. Ударами загнати в щось (у дерево, землю і т. ін.) усе або багато чого-небудь. По обидва боки току повбивали [наймити] кілки, а на кілках повішали ліхтарі, щоб світ падав на тік (І. Нечуй-Левицький); // безос.  Словник української мови у 20 томах
4. повбивати — ПОВБИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Ударами загнати в щось (у дерево, землю і т. ін.) усе або багато чого-небудь. По обидва боки току повбивали [наймити] кілки, а на кілках повішали ліхтарі, щоб світ падав на тік (Н.-Лев., III, 1956, 74); // безос.  Словник української мови в 11 томах