повбивати

ПОВБИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., кого, що.

Ударами загнати в щось (у дерево, землю і т. ін.) усе або багато чого-небудь.

По обидва боки току повбивали [наймити] кілки, а на кілках повішали ліхтарі, щоб світ падав на тік (І. Нечуй-Левицький);

// безос.

Дараби повбивало в берег, покрутило, поломило, порозтріпувало (Г. Хоткевич).

ПОВБИВА́ТИ², а́ю, а́єш, док., кого, що.

Убити всіх або багатьох.

– Всі знаємо, що багато людей повбивав [дід] (І. Франко);

– Поки що я хочу тільки одного: щоб ти, Гнатко-безп'ятко, повбивав усіх вовків, які мені худобу переводять (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. повбивати — повбива́ти 1 дієслово доконаного виду забити в середину чогось повбива́ти 2 дієслово доконаного виду убити всіх або багатьох  Орфографічний словник української мови
2. повбивати — I -аю, -аєш, док., перех. Ударами загнати в щось (у дерево, землю і т. ін.) усе чи багато чого-небудь. || безос. II -аю, -аєш, док., перех. Убити всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повбивати — ПОВБИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Ударами загнати в щось (у дерево, землю і т. ін.) усе або багато чого-небудь. По обидва боки току повбивали [наймити] кілки, а на кілках повішали ліхтарі, щоб світ падав на тік (Н.-Лев., III, 1956, 74); // безос.  Словник української мови в 11 томах
4. повбивати — Повбива́ти, -ва́ю, -єш гл. Перебить, убить (многихъ). Той кінь їх повбивав. Рудч. Ск. І. 156. В одній хаті три татарюги сидять посеред хати... От наші їх повбивали... і повернули додому. ЗОЮР. І. 103.  Словник української мови Грінченка